Чарівний дотик до душі

Чарівний дотик до душі...

                     «Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, 
любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого,
не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться,
 коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
 все зносить, в усе вірить, усього надіється, 
все перетерпить. 
Любов ніколи не переминає.»

1Кор.13 :4-10.

Ти подививсь на мене незвичайно

Тебе я бачу дуже рідко,

Та думаю про тебе кожен раз,

Бо полюбити встигла тебе я

Ти – радість, щастя, ти любов моя.

 

Пригадую той день, коли тебе зустріла,

І ту щасливу мить, коли очі зустрілись.

Ти подививсь на мене ніжно, незвичайно,

І в цю хвилину я в тебе влюбилась.

Не знаю, що ти зараз робиш,

Може ти з іншою гуляєш,

Її кохаєш вірно, любиш,

А про мене не згадаєш.

Та я щаслива, бо кохаю.

Кохаю так, як нікого в світі,

Тебе я буду  завжди пам’ятати,

Твоє ім’я  найкращим називати,

Тебе в житті ніколи не забуду,

Одного лиш тебе кохати буду.

Скажи, чому…

Скажи, чому ранив серце моє?

Скажи , чому не віддав ти своє?

Та невже завжди були брехливі

Твої ніжні, милі всі слова?

Ми живі з тобою двоє,

А любов… Любов – мертва.

Що ж це сталося насправді?!

Не можу ніяк кінця дійти.

Ти писав :»Вернуся скоро, мила,

Я вернусь до Тебе – тільки жди».

Я так ждала листів твоїх,

А ще я мріяла про нашу зустріч.

Та відійшов ти, я лишилася одна

І ніколи вже більше не буду твоя.

 

Якщо є інша в тебе, то хай буде,

Та шкода, що її не знаю я.

Може красивіша  вона за мене,

Зате щасливішою буду я.

Не хочу згадувать  твоє ім’я,

Не можу бачити твої листи.

То ж прийми їх – вони ж твої,

Брехливі, лукаві, зрадливі, як ти!

Зустрінемося знову

Чому нема тебе зі мною поруч?

Мені було б  багато веселіш.

А час… Він так повільно сходить,

А нам так треба стрітись чимскоріш.

Та все пройде – зустрінемося знову,

Зустрінемося тоді, як літо вже мине.

Тоді я буду найщасливішою в світі

Осене чарівна, швидко  приходи...