Поезія про наболіле

                                    
   Ми присвячуємо героям наші вірші

Ці події стались ще за нашої недавньої пам'яті. П'ять роки тому Україна пролила ріки гірких сліз за своїх синів і дочок, яким прийшлось захищати свободу прав українського народу. Досі боляче чути такі вірші і згадувати всі ці жахливі події. Але завдяки таким людям, як Надія Михайлівна, пам' ять про героїв нашої країни не помирає. 

Боже, за що?

Гинуть хлопці в АТО…

Боже, за що?

Гостра куля юнаку

В серденько влучила,

У грудях щось обірвалось,

Упав, встати не сила.

І лежить юнак,

Мов червоний мак,

Що ненароком зірвали,

А пелюстки, мов краплі крові,

На землю упали.

Його пальці міцно стискали

Мамин хрестик, що завжди був з ним,

А очі ще вгледіли небо

Не синє, не мирне,  а темне, як дим

І схилилась над ним мати-Україна,

І шепоче ніжно герою-сину:

Не поставлять вороги

Нас  ніколи на коліна!

Буде жити Україна

Свята незалежна  держава -

Героям слава!

Гинули хлопці на Майдані…

Гинуть зараз в АТО,

Боже милий, за що!?

   

   Ніхто не хотів помирати

Серце забилось у грудях частіше,

В очах появилась сльоза,

Бо знову згадую Небесну сотню,

А перед очима їхнє життя.

Вони вміли сміятись, уміли любити,

А хтось, можливо, ще не кохав,

А рідну землю -  нашу Україну,

Так мужньо кожен захищав.

Які вони різні на вигляд,

І долі в них різні були,

Та в Києві, на Майдані,

Однією сім’єю жили.

Ніхто не хотів помирати,

Навіть думки такої не мав.

Але снайпер жорстокий, проклятий

Їх прекрасне життя обірвав.

О наші ангели, сотня Небесна,

Ваше життя – це легенда чудесна.

У всьому світі  про вас знають,

Бо герої не вмирають!