Чарівний дотик до душі

Чарівний дотик до душі...
                     «Любов — довготерпелива, любов — лагідна, вона не заздрить, 
любов не чваниться, не надимається, не бешкетує, не шукає свого,
не поривається до гніву, не задумує зла; не тішиться,
 коли хтось чинить кривду, радіє правдою;
 все зносить, в усе вірить, усього надіється, 
все перетерпить. 
Любов ніколи не переминає.»
1Кор.13 :4-10.




Ти подививсь на мене незвичайно
Тебе я бачу дуже рідко,
Та думаю про тебе кожен раз,
Бо полюбити встигла тебе я
Ти – радість, щастя, ти любов моя.
 
Пригадую той день, коли тебе зустріла,
І ту щасливу мить, коли очі зустрілись.
Ти подививсь на мене ніжно, незвичайно,
І в цю хвилину я в тебе влюбилась.

Не знаю, що ти зараз робиш,
Може ти з іншою гуляєш,
Її кохаєш вірно, любиш,
А про мене не згадаєш.

Та я щаслива, бо кохаю.
Кохаю так, як нікого в світі,
Тебе я буду  завжди пам’ятати,
Твоє ім’я  найкращим називати,
Тебе в житті ніколи не забуду,
Одного лиш тебе кохати буду.



Скажи, чому…
Скажи, чому ранив серце моє?
Скажи , чому не віддав ти своє?
Та невже завжди були брехливі
Твої ніжні, милі всі слова?
Ми живі з тобою двоє,
А любов… Любов – мертва.

Що ж це сталося насправді?!
Не можу ніяк кінця дійти.
Ти писав :»Вернуся скоро, мила,
Я вернусь до Тебе – тільки жди».

Я так ждала листів твоїх,
А ще я мріяла про нашу зустріч.
Та відійшов ти, я лишилася одна
І ніколи вже більше не буду твоя.
 
Якщо є інша в тебе, то хай буде,
Та шкода, що її не знаю я.
Може красивіша  вона за мене,
Зате щасливішою буду я.

Не хочу згадувать  твоє ім’я,
Не можу бачити твої листи.
То ж прийми їх – вони ж твої,
Брехливі, лукаві, зрадливі, як ти!








Чому нема тебе зі мною поруч?
Мені було б  багато веселіш.
А час… Він так повільно сходить,
А нам так треба стрітись чимскоріш.


Та все пройде – зустрінемося знову,
Зустрінемося тоді, як літо вже мине.
Тоді я буду найщасливішою в світі
Осене чарівна, швидко  приходи...












Немає коментарів:

Дописати коментар